Багато жінок зізнаються: навіть коли їхній дитині виповнюється три роки, вони ще відчувають, що «пуповина» не розірвана, – взаємна прихильність мами та малюка така велика, що розставання на цілий день сприймається як справжня трагедія. Що вже говорити про матусь, яким доводиться кидати свого малюка в більш ранньому віці!
Проте, якщо рішення ухвалено, метатися з боку на бік вже не можна. Врахуйте, напруга під час розставання буде меншою, якщо ви будете внутрішньо впевнені у своїй правоті, якщо заздалегідь підготуєте все необхідне для дитини, забезпечте належний догляд.
Маля відчуває настрій матері, його поведінка цілком і повністю залежить від вашого внутрішнього стану: при спокійній, впевненій мамі і малюк буде спокійним.
Отже, про що ви повинні подбати заздалегідь? По-перше, як би не мало було ваше чадо, поясніть йому своє рішення (крім іншого, це допоможе і вам самим зміцнитися в ньому). По-друге, задовго до виходу на роботу привчайте дитину хоч ненадовго залишатися без вас (як йти без сліз, ми говорили в розділі, присвяченому капризам у дитячому садку). По-третє, майте на увазі, що сидіти з малюком може тільки одна людина – неможливо уявити собі ситуацію гірше, ніж коли дитину починають перекидати від бабусі до бабусі. Нічого дивного, що таке маля росте плаксивим, слабким і прив’язливим.
Дуже важливо заздалегідь передбачити, відрефлексувати можливі варіанти ситуацій, які відбудуться з вами і вашою дитиною. Налаштовуючи себе на одну з малюком хвилю, кожна мати може сформувати безпечний тип прихильності. Або, користуючись термінами відомого американського психолога Еріка Еріксона, закласти у малюка базову довіру до світу. Здобувши на першому році життя подібний позитивний досвід комунікації, такі діти в майбутньому будуть довірливі, доброзичливі, врівноважені, впевнені в собі та в оточуючих.
Вже працюючи, частіше розмовляйте з малюком, розповідайте про роботу, чим ви займаєтеся і наскільки це для вас важливо, навіть якщо ви не впевнені до кінця, що маленька людина розуміє все з вами сказаного. Якщо ви на роботі щось робите своїми руками, неодмінно покажіть йому.
Залишаючи дитину з бабусею, домовтеся з нею про те, щоб вона не акцентувала негативні моменти вашого розставання (багато людей похилого віку люблять «попричитати» про те, як несвідомі батьки кидають свою крихітну дитину). Якщо до малюка приходить няня, докладно розкажіть їй про всі уподобання дитини: яку іграшку, яку пісню чи казку вона найбільше любить, що найшвидше може втішити її у разі сильного розладу. Якщо ваш вибір зупинився все-таки на садочку (хочеться сподіватися, що до цього моменту дитині вже виповнилося три роки), психологи наполегливо рекомендують мамам протягом двох тижнів проводити півдня або хоча б кілька годин разом із дитиною в його групі. Це найпотужніша психологічна підтримка, яку ви можете забезпечити малюкові в цій ситуації. Крім того, що він не почуватиметься покинутим і період адаптації пройде поряд з мамою, ви ще й побачите всі тонкощі дитсадкового життя, які напевно вислизнули б від вас при звичайному поверховому знайомстві з вихователькою.
Якщо є можливість, пошукайте домашні садки (такі зараз часто організують у себе вдома жінки або з педагогічною або з медичною освітою) на 4-5 малюків. У цьому випадку ви будете більше впевнені в тому, що дитині забезпечать індивідуальний догляд, гарне харчування та доброзичливе ставлення.
Не забувайте, що малюк чуйно вловлює всі нюанси вашого емоційного стану. Якщо ви хвилюєтеся, дзвеніть як натягнута струна, передбачаючи складності розставання, він миттєво перейде на вашу хвилю. Візьміть себе в руки, постарайтеся бути спокійною, доброзичливою, ні в якому разі не тікайте стрімголов, поки вихователька чи няня показують вашій дитині міфічну пташку. Попрощайтеся якомога ніжніше і підкресліть, що дуже скоро ви знову зустрінетеся. У таких ситуаціях дуже допомагають ігри з пальчиками («пройде стільки годин, скільки в тебе пальчиків на руці, і мама повернеться»), з іграшками («мама йде на роботу, і ведмедик йде на роботу – у садок, але щоб йому не було сумно, Максимка буде з ним поруч») і таке інше.
Але повернемось до зустрічі після розлуки. Ось він, цей показовий з точки зору психологів момент, і проаналізувати його ви цілком у стані і самі. Нормально, коли дитина, побачивши маму, з радісними криками мчить до неї і висне в неї на шиї.
Нормально, якщо починає розповідати (якщо вже вміє говорити), що трапилося в нього за день, смикати її. Якщо у вас позитивні взаємини з малюком сформувалися від самого початку, якщо ви забезпечили йому впевненість і в собі, і у вас, то зустрічі будуть саме такими – радісними, бурхливими, щирими. Зустріч із мамою перекриває всі негативні емоції, які, можливо, були раніше.
